У Standard Chartered вирішили поставити майже філософське запитання: рухається Америка до нового буму продуктивності — як у 1997 році, коли долар сяяв на тлі технологічного оптимізму, — чи до повторення сценарію 2007-го, коли сяйво виявилося останнім спалахом перед бурею?

Поки що аналітики банку схиляються до обережного оптимізму. Вони припускають, що зростання продуктивності й прибутків може знову зробити долар магнітом для світового капіталу. Але при цьому застерігають: ринок, можливо, занадто спокійний і недооцінює ризики.

«Ми бачимо сценарій, у якому винятковість долара зберігається завдяки стрімкому зростанню продуктивності та прибутковості компаній. Однак ризики суттєво вищі, ніж цього очікує ринок», — зазначають у звіті Standard Chartered.

Початкові дані справді свідчать про пришвидшення зростання продуктивності у США. Подекуди настільки, що хочеться повірити у структурний зрушення. Але аналітики нагадують: історія знала багато таких «зрушень» — більшість із яких згодом переводили в категорію «циклічних коливань».

Прибутки компаній ідуть пліч-о-пліч із продуктивністю: поки економіка йде вгору — ростуть і котирування акцій. І навпаки. На графіку це виглядає красиво, а в реальності — менш романтично.

Ключовий елемент цього пазлу — капітальні потоки. Якщо тренд на зростання продуктивності та прибутковості збережеться, реальна дохідність стане для інвесторів чимось на кшталт північного сяйва: рідкісним, але гіпнотично привабливим. Це підтримуватиме долар і пояснюватиме, чому його «винятковість» усе ще виглядає не як іронія, а як реальність.

Але у звіті є й холодне попередження: без стійкого зростання продуктивності та стабільного припливу капіталу долар ризикує згадати про іншу сторону своєї історії — зростання внутрішнього та зовнішнього боргу, які, м’яко кажучи, не стоять на місці.

Окремим пунктом іде штучний інтелект — за задумом оптимістів, потенційно нова «фабрика продуктивності». У Standard Chartered не заперечують, але й не втрачають скепсис: поки що в даних немає емпіричних доказів того, що ШІ дійсно робить економіку швидшою, а не просто голоснішою.

«Ми схиляємось до думки, що ШІ здатний пришвидшити ріст продуктивності, але поки що не змогли довести це на практиці», — зізнаються аналітики банку.

Отже, доля долара балансує між двома епохами: технологічним піднесенням і впевненим зростанням — або ж переоціненими активами й втомою від боргів. Ринок на цей момент робить ставку на перше. Але, як показує історія, долар уміє бути винятковим — і у своїх перемогах, і в помилках.